Мо, в когось серце й заболить,
Адже ходили стільки літ
До Ратуші. Каштанів цвіт
Вас зустрічав весною. ..Дійсно
Два корпуси, майстерня. Тісно.
Але втішались, вдячні долі,
Домашнім затишком у школі.
Є що згадати: це навчання,
Турніри, виступи, змагання,
Все це не марно, недарма.
Бо доросли до ДПА.
А бувало, все бувало: штори сонця не впускали,
Не розплющувались очка, не вдягалася сорочка,
Руки ручку не тримали, руки рюкзака не брали,
Не хотіли ніжки йти і до школи вас нести.
А бувало, все бувало: доброго було чимало.
Ви зразково все вивчали, додатково все читали,
Усі вправи і практичні, рівності теоретичні,
І дослідження, і плани, і про значення мембрани,
Про процеси політичні, синус, косинус, дотичні,
Про гіпотези й проекти, про вулкан величний Етну,
Про апостроф і півострів…
І про усі оці дива розповіла школа вам.
А бувало, все бувало: в спорті ви перемагали,
І до танцю були звиклі, нам показували приклад.
Були радісні й сміливі, працьовиті і …ліниві.
Та мораль у цього свята – НАМ ВАС БУДЕ БРАКУВАТИ!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар