Свято зрілості

Як пощастило всім, що нам сімнадцять.
Сімнадцять гарних, неповторних літ.
Чому ж подія радісно-сумна ця?
Бо ми зі школи рушили у світ.

З роками всі ми, звісно, стали вищенькі.
Хлоп’ята помужніли завчасу.
Дівчата – мов стрункі весняні вишеньки,
Що на світанні струшують росу.

Прекрасно те, що у свої сімнадцять,
Сімнадцять гарних, неповторних літ
У Яворові ми пізнали щастя,
І можем відправлятися в політ.

Усім-усім, хто нас навчав з приємністю
Ми вже відповідаємо взаємністю,
Тепер життя найкращим буде вчителем
Най тій стезі, що ми сьогодні виберем.

Рекламують все на світі:
Соки, фанту, пепсі-колу.
Ну, а ми, прекрасні діти,
рекламуєм рідну школу!

Світ пізнаємо скоріше
Вже не у учнівській ролі.
Де ж є Ратуша гарніша?
Тільки в нашій другій школі.

Будуть зустрічі неждані,
Різні повороти долі.
Та найкращий цвіт каштанів
Видно з вікон в нашій школі!

Не один спитає ректор
Десь на вузівському полі:
Де найкращий є директор?
Тільки в нашій другій школі!

І у Києві, й у Львові,
Ми подякуємо долі.
Що навчали нас чудові
Вчителі у другій школі!